“Брати, розпочнімо сьогодні чинити добро, бо як досі ми ще нічого не вчинили” (пор. Св. Бонавентура, Біографія довша св. Франциска XIV,1). Ці слова, які св. Франциск висловив у глибокій покорі, він звернув до самого себе. Зробімо і ми їх своїми.
Насправді ми нічого не зробили до сьогодні, а якщо й зробили, то цього замало.
Роки минали самі по собі, надходив новий рік і закінчувався як старий, а ми навіть не задумувалися над тим, скільки ми доклали зусиль: чи немає чого відбудовувати, додати, хіба немає нічого, що потрібно було б усунути з нашої поведінки?
Ми часто жили безумно, не задумуючись, так, ніби не надійде той день, коли Предвічний Суддя покличе нас до себе і запитає про наші досягнення. А ми не задумувалися над тим, як проводили час. А все таки за кожну хвилину доведеться детально розрахуватися: за кожну божу благодать, за кожне святе натхнення, за кожну подаровану нам можливість робити добро.
Навіть найменше порушення святого Божого Закону буде взяте до уваги. Які ж ми бідні! Уже не буде можливості повторити прожитий час, коли ми зі страхом і розкаянням постанемо перед справедливим судом Бога. Тоді скажемо: „О гори, покрийте нас!”, а пагорбам: „Упадіте на нас!” О, земле,відкрийся і сховай мене, тому що тремчу в присутності Найвищого!” (пор. Ос 10, 8; Лк 23, 30).
А якщо Бог буде змушений виголосити засуджувальний вирок: „Лукавий слуго, лінивий та нікчемний, іди геть від Мене на вічну кару, в темряву кромішню, у пекельний вогонь!” (пор. Мт 25, 27.30.46). Говорячи іншими словами, почнеться безкінечний час жахливих кар і мук, які навіть описати неможливо.
Ми захочемо хоча б на одну хвилину повернутися у минуле, щоб відшкодувати та відпокутувати скоєне нами зло. Ми були б дуже вдоволені можливістю повернення на землю, щоб провести своє життя з більшою мудрістю та користю.
На превеликий жаль, для нас лише раз пробила остання година; зупинилося
серцебиття, для нас усе закінчилося, настав час розплати, час на винагороду і
кару. Такими, які ми будемо у хвилину смерті, ми постанемо перед Христом
Суддею. Наші благальні прохання, наші сльози, наші каяття, зітхання, які
тут, на землі, могли ще ублагати жалість Божого Серця, які б могли випросити
допомогу через святі Таїнства і вчинити нас, грішників, святими людьми, зараз уже не матимуть значення. Минув час Божого милосердя. Зараз починаєтся час справедливості.
Два слова описують реальність нашої вічності: „Ніколи, ніколи! Завжди, завжди!” Ти вже ніколи не зможеш радіти насолодою оглядання Бога; ніколи не зможеш мати за друзів Найсвятішу Діву і всіх Святих. Вже ніколи біля твого боку не стоятиме твій ангел охоронець, щоб тобою піклуватися. Протягом земного життя ти був глухим і бунтував на його люблячі та постійні зауваження. Ти вже ніколи не приєднаєшся до близьких твоєму серцю людей, яких ти любив на землі, тому що в тебе не було сили їх наслідувати на дорозі до святості. Тобі вже ніколи не буде подарована благодать споглядання Ісуса Христа в світлі Його божесвенної слави. Він вже не прийде до тебе на зустріч, показуючи преславні шрами на своїх святих руках і гідному честі боці, з якого вилилася вся Його дорогоцінна кров, щоб тебе відкупити з рабства гріха й сатани.
Ти знехтував Ісусом, коли Він був у твоєму розпорядженні і ти мав можливість звернутися до Нього заради спасіння самого себе і багатьох грішників, таких, як ти. А зараз ти просиш в Нього про хоча б одну тільки краплю прохолодної води і взиваєш до Ньоого, але, на жаль, тобі не буде це подароване ані сьогодні ані будь-коли ще. Ти назавжди будеш у товаристві засуджених. Твої очі будуть дивитися на страшні видовища, твої вуха будуть чути жахливі відверті прокляття й богохульства. Твої почуття зазнають невимовних мук і терзань, а твоя душа, яка не зможе бачити Бога і радіти Ним, Який є нескінченим добром, з відчаю і болю буде проклинати саму себе і Його. І так вже буде, завжди, на віки вічні!
О, Владико моєї душі! Яка ж сумна й трагічна доля чекає мене, якщо я не
вирішу змінити життя, якщо не намагатимуся використовувати час, подарований мені Тобою, на збирання скарбів на небі, де ні міль, ані хробацтво не нівечить і де злодії не пробивають стін і не викрадають. (пор. Мт 6, 20).
Хто має час, нехай не зволікає з наверненням! Не відкладаймо на завтра те, що
можемо зробити сьогодні. Зрештою, хто може нас запевнити, що завтра ми ще будемо жити? Послухаймо голос нашого сумління, голос королівського пророка: „Ходіте, поклонімся і ниць припадім; припадімо на коліна перед Господом, творцем нашим! Бо він наш Бог, і ми народ його пасовиська, і його руки отара. Якби ж то ви послухали вже голос його сьогодні! «Не будьте тверді серцем, як у Меріві, як у день Масси в пустині, де спокушали мене батьки ваші, випробовували мене, хоча й бачили моє діло” (пор. Пс 95, 6-9). Встаньмо і розпочнімо збирати скарби на небесах, тому що у нашому володінні є тільки оця мить, яка швидко минає.
Завдяки Божій благодаті ми сьогодні знаходимось на початку нового року, і тільки Бог знає, чи побачимо його кінець. Тому ми повинні всім серцем винагороджувати Богові за грішне минуле, будувати краще майбутнє, а за добрими постановами нехай слідують святі вчинки.
О, так! Чинімо це, бо в залежності від того, як ми потурбуємося про вічне щастя, залежить те, чи будемо ми радіти найсолодшим Серцем Ісуса і чи матимемо імпульс до того, щоб потурбуватися про добро наших братів, які заохочені нашим зусиллям будуть мати сили йти дорогою справедливості і любові. Говорімо самі до себе з твердим переконанням, що говоримо правду: душе моя, почни сьогодні чинити добро, бо ти й досі нічого не зробила.
Чинімо так, пам’ятаючи, що опинимося в присутності Бога, Який нас бачить.
Щодня повторюйте собі наступні слова: Господь мене бачить і оцінює те, що я роблю. Живімо так, щоб Він нічого іншого не бачив, окрім добра. Захищаймося від світу та його пожадливості, які, мов дикий звір, хочуть знищити наше вічне добро, а в нашій слабкості надіймося на допомогу Божу. Бог, Якого ми хочемо споглядати, нехай буде присутній у нашому розумі, нехай завжди допомагає нам. Він завжди вірний своїм обітницям, а спостерігаючи, як мужньо ми боремося, пошле своїх ангелів, щоб допомогли нам в час випробування.
Вінець хвали приготований тільки для тих, хто мужньо бореться аж до кінця (пор. Од 2, 10). Перенось труди й ти, як добрий воїн Христа Ісуса. (пор. 2 Тим 2, 3). Розпочни цей новий рік нашої святої боротьби. Бог буде тобі товаришувати та допомагати й винагородить тебе вічною перемогою. Богу нехай буде подяка!
(Ep IV, ss. 875-879).
Leave a Reply